Остап-Сулейман-Берта-Марія-Бендер-бей із «Дванадцяти стільців» Ільфа та Петрова знав «чотириста порівняно чесних способів відбирання грошей». У нинішній Україні теж активно творять «героїв нашого часу». Донеччина виростила пацанів, які «не гонять порожняк». На Дніпропетровщині виховувалися власник панамського паспорта Павло Лазаренко та його підопічна «газова принцеса» Юля Т. Білоцерківщина подарувала Вадіка Тітушка «Румина» – гарячого «охоронця» масових заходів, якого легко спровокувати і важко втримати. А що ж Буковина? Невже, колись історики скажуть, що вона пасла задніх? У жовтні 2010 року 1151 виборець Новодністровська підтримав на посаді мера 31-річного представника популярного тоді «Фронту змін» Руслана Панчишина, вихідця зі Львівщини, «перспективного» юриста, благодійника і, доброго господарника. За кілька місяців перед виборами, «вічний» голова Сокирянської райдержадміністрації Василь Козак домігся того, щоб юридична адреса Дністровської ГАЕС була перенесена до села Василівка. Це зменшило надходження до міського бюджету. Власне, на хвилі незадоволення жителів міста від такого рішення Панчишин і отримав крісло міського голови. Не встиг пан Руслан обжитися в робочому кабінеті, заледве вивчив проблеми міста як виявилося, що йому і його команді «активно чинять перепони», «противляться реформам». Конфлікт між мером та депутатами розпочався з перших місяців після виборів. Народні обранці звинувачували мера в незадовільній кадровій політиці, невиконанні бюджету та небажанні співпрацювати з радою. Панчишин, усвою чергу, твердив, що проти нього організували змову, участь у якій взяв і голова облдержадміністрації Михайло Папієв. Як відомо, один в полі не воїн, навіть якщо дуже високо себе несе. У вересні 2011 року міська рада висловила недовіру Панчишину і зробила його тимчасово не працюючим. Печатку забрали, замки до кабінету змінили. Навесні 2012 року Панчишин остаточно зрозумів, що повернутися на мерську посаду йому не дозволять, навіть якщо буде мати рішення Європейського суду. Тому вирішив Руслан до Верховної Ради обратися. А щоб людей краще переконувати 5 квітня 2012 року зареєстрував Чернівецький обласний благодійний фонд «ПАНЧИШИНА РУСЛАНА». Потягнуло екс-мера на благодійництво. Такий незвичний потяг може завдячувати минулим «добрим справам» пана Руслана. Наприклад, коли Панчишин кермував Новодністровськом, то зробив городянам подарунок – встановив пам’ятник Великому Кобзареві. Виявилося, що бронзовий постамент великого поета… вкрадений. Принаймні про це заявила сільська рада с. Сопошино Жовківського району Львівської області. Львівські селяни зверталися до новодністровців такими словами: «цією авантюрою, яку провернули пан Панчишин з тестем, обдурили і нас, і вас: від громади Сопошина забрали її святиню, а громаді Новодністровська підсунули перефарбовану крадену скульптуру». І хоча пізніше суд відхилив апеляційну скаргу сопошан, після чого Панчишин тішився, як мала дитина, після цієї історії «осад залишився». Отож, перший жест благодійності вийшов незграбним і скандальним. Наступні мали серйозніші наслідки для перспективного політика і юриста. За місяць до старту виборів «Фронт змін» виключив Панчишина зі своїх лав. Неофіційно начебто за те, що екс-мер попри рішення партійних органів усе ж вирішив балотуватися до парламенту. Офіційно ж, за спроби підкупу виборців. Тодішній очільник «фронтовиків» Максим Бурбак розповідав таке: «Ще 3 квітня 2012 року, щойно нам зателефонували з району, що Руслан Панчишин роздає людям якісь продуктові набори, ми зробили відповідне подання» щодо виключення Руслана Панчишина з «Фронту змін». Зауважте, благодійний фонд ще не був зареєстрований, а благодійники вже старалися на всю. Коли ловили за руку Остапа Бендера, то він змінював схему. Коли за руку зловили Панчишина, то він продовжив займатися благодійництвом. У серпні, коли Панчишин вже був зареєстрованим кандидатом, спостерігачі «ОПОРИ» зафіксували роздачу борошна та мобільних телефонів селянам Хотинщини. Сам кандидат спочатку назвав це провокацією, потім начебто визнав, а ще пізніше заявив, що «допомагатиме» виборцям, навіть якщо це порушує закон. А де ж, – спитаєте ви, – взяти грошей на благодійництво? Зі слів самого Руслана Панчишина у Польщі, де тесть має кілька підприємств. Кажуть, що професійні кишенькові злодії першими кричать «ловіть злодія». Іноді цим способом відвести від себе підозри активно користуються й політики. Уже на початку жовтня виборчий штаб Панчишина начебто виявив схему підкупу виборців іншими кандидатами, зафіксував те документально. Щоправда, професійний юрист Панчишин настільки коряво підготував скаргу до Генерального прокурора, що там не стали її навіть розглядати. Потім двоє молодих хлопців із УНА-УНСО заради Руслана Ігоровича заплямували свої імена. Та історія виявилася настільки паскудною, що буковинські євреї просили посла Ізраїлю оголосити Панчишина персоною нон-грата. Автори листа до ізраїльського посла писали: «один з кандидатів у народні депутати по виборчому округу №204 у запалі політичної боротьби організував виготовлення та розповсюдження серед виборців декількох районів Чернівецької області листівок, які містять ознаки розпалювання міжнаціональної ворожнечі та антисемітизму». Що ж то було? В ніч на 23 жовтня у Хотині з’явилися листівки з антисемітським змістом супроти кандидата від УДАРу Богдана Баласиновича. За підозрою у їх розповсюдженні міліція затримала трьох співробітників виборчого штабу Панчишина. На початку січня 2013 року Хотинський суд засудив двох із них: один відбувся штрафом у 850 гривень, інший отримав до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком на два роки. Панчишин і керівник його штабу Олексій Крикливець заявляли про «політичні переслідування з боку влади та виборчу диверсію». Щоправда, ці два юристи так і не зуміли належно захистити хлопців у суді, хоча ті й не назвали справжніх замовників смішної антисемітської провокації. Закінчилися вибори для Панчишина очікувано – він програв не тільки в окрузі, але й самому Новодністровську. За Руслана Ігоровича проголосувало на шість людей більше, ніж у 2010 році. В той час як таврований в унсовських листівках Богдан Баласинович набрав 1396 голосів. Ось так оцінили новодністровці благодійництво пана Панчишина та провокації працівників його штабу. Після тих виборів Панчишин якось випав із поля зору публіки. Кажуть, що мав серйозні сімейні непорозуміння із тестем, який начебто дав грошей Руслану для будівництва будинку в Новодністровську, а той їх десь подів. Коли ж тесть схотів побачити нову оселю, то Руслан показав йому недобудований дім своїх знайомих. Коли Верховна Рада вирішила призначити на 2 червня 2013 року позачергові вибори мера Новодністровська, то здавалося, що настав «зоряний час» для Панчишина, він покаже «ху із ху» та переможе інтриганів і змовників. Йому навіть вдалося отримати статус єдиного кандидата від Об’єднаної опозиції. Ті, хто рік тому виганяли його із «Фронту змін» (Максим Бурбак, Олексій Каспрук), почали говорити, що кращої альтернативи для новодністровців і бути не може. Більше того, Максим Бурбак навіть очолив vip-десант із партійців та депутатів Верховної Ради, який начебто мав стежити за законністю та протидіяти фальсифікаціям. Чому начебто? Тому, що коли по обіді 2 червня стало очевидним, що Панчишин програє, ці спостерігачі залишили його в штабі посипати голову попелом та поїхали до найближчого лісочку смажити шашлики. Зібраних голосів 1246 городян, які попри всі «подвиги» Руслана Ігоровича не змогли розглядіти його справжню суть, так і не вистачило, щоб перемогти. Мало не істеричні заяви про підкуп, каруселі, фальсифікації викликали менше розголосу, аніж на те сподівалися. Мало вірять йому і зараз, коли він може приміряти на себе одежі, які нещодавно скинув справжній політичний в’язень і моральний авторитет Юрій Луценко. Бо екс-голову Новодністровської міської ради, з його слів, звинувачують у перевищенні влади за статтею, за якою ув’язнили екс-міністра МВС. Йому начебто закидають неправомірні дії при підписанні договору оренди одного зі складських приміщень у Новодністровську. Руслан Ігорович каже, що цей договір підписав його попередник ще у 2007 році. Може так і є, щоправда суті це поки що не змінює, бо 23 липня Шевченківський районний у місті Чернівці суд обрав пану Руслану запобіжний захід у вигляді застави в 5 тисяч гривень. Певне, тестеві знову доведеться витратити на зятя гроші із доходів польських підприємств. Ось такі-от колоритні персонажі зростають у нас на Буковині і Бессарабщині. Хто знає, чи ввійде колись цей пан до пантеону політичних оборудок, чи стане хрестоматійним прикладом політичного невдахи, чи, навпаки, стане символом політичних переслідувань антинародного режиму? Одне нині зрозуміло точно: Остап Бендер із його чотирма сотнями «порівняно чесних способів відбирання грошей» може лишень нервово курити бамбук, споглядаючи за походеньками своїх послідовників. Роман ДАНИЛЬЧУК
