 У художній галереї «Sweet Art» відкрили виставку дитячого малюнка
У галереї свято. Впродовж кількох тижнів у її залах господарюватимуть маленькі художники – учні студії образотворчого мистецтва при Українському фонді культури, якою керує натхненна малярка, педагог, як кажуть, від Бога Лариса Куваєва.
– Виставка присвячена Міжнародному дню захисту дітей, тож ми хотіли зробити відкриття не помпезним чи надто урочистим, а позаяк це дитячий захід – у вигляді гри, – ділилася враженнями директор мистецької галереї "Sweet Art” Наталія Богомаз.
Для цього один з галерейних залів перетворили на імпровізовану художню студію. Допоки дорослі роздивлялися експозицію, діти тут-таки малювали. Хтось творив, стоячи за мольбертом, хтось – сидячи просто на підлозі. Написані роботи одразу долучали до виставки. Як на мене, було цікаво. Веселе, живе спілкування. Діти тішилися і пишалися, коли їм розповіли, що у галереї зазвичай виставляють свої роботи знані митці нашої країни, і що така виставка то є велика честь й неменша відповідальність. Тобто їх визнали за справжніх художників, хай поки що маленьких. Нарешті ж, на додаток, як годиться після справжньої дорослої експозиції, юні творці картин отримали каталог. Окрім того, чернівецький меценат вручив учасникам вернісажу подарунки.
Керівниця студії Лариса Куваєва, здавалося, сяяла від гордості та втіхи за своїх вихованців. І хоча вона не дуже любить давати інтерв’ю, все ж мені пощастило її трішки розговорити.
– Ми готувалися до цієї події впродовж всього року. На виставці представили роботи молодших студійців віком від 7 до 14 років. Спершу хотіли назвати експозицію «Без ні». Але нам зауважили, що забагато заперечень. Тому змінили на просто «Виставку до Дня захисту дітей». Її мета – привернути увагу дорослих, аби захистити дитячий духовний і мистецький простір, – почала розмову пані Лариса.
– Ви заперечуєте будь-яке втручання у дитячий простір, тобто «без заперечень» – то все дозволено? Але, погодьтеся, так можна далеко зайти. До слова, відомий педагог Бенджамін Спок попереджував, що не можна дозволяти маленькій дитині робити те, щоб не дозволили дорослій людині.
– Цього разу «без заперечень» стосується лише мистецтва. В нашому арт-просторі дітям до 12 років дозволено до серйозних речей ставитися несерйозно, втілювати будь-які мистецькі фантазії, мрії. Взагалі до 12 років діти не навчаються, а як вони самі вважають, граються з фарбами. Заняття побудовані у вигляді гри, і лише після 12 літ починаємо давати академічні основи образотворчого мистецтва: малюнок, живопис, композиція. Діти, котрі почали малювати в 6 років, у 12 переживають так би мовити перехідний вік. Роботи представлені у двох залах галереї. У першому – малюнки молодших маляриків, котрим по 6-7 років. Тут переважають акварелі. Дорослішим, від 9 до 14 років (їхні твори можна побачити у наступній залі), більше подобається експериментувати з акриловими фарбами.
– Попри те, що, як ви кажете, діти граються, вони все ж виконують доволі серйозні завдання, що, зокрема, видно по їхніх малюнках.
– Так, просто вони малюють так, як хочуть, без дорослих заморочок, не замислюючись. Подеколи я й сама дивуюсь як точно і водночас просто вони можуть виразити складні поняття. Головне не обмежувати їхні фантазії, дозволяти вповні розкрити внутрішній світ... Інакше виростуть закомплексованими, заангажованими сірими мишами, не здатними на вчинок, творчість, велике почуття. А у сірих створінь й життя сіре. Здається, за прикладами цього далеко ходити не треба.
 – Я знаю, що до вас на заняття приходять не лише діти, а й дорослі люди.
– Вони хочуть повернутися у дитинство, у той час, коли небо було ситнішим, трава зеленішою і світ стояв на трьох китах. На жаль, потрапити у країну дитинства не дано майже нікому. Малювати вони навчаться, але отой намул, що залишають у серці, душі прожиті роки, наш життєвий досвід, раціональне сприйняття дійсності, роками складені стереотипи мислення гальмують свобідний політ фантазії. Так що краще дозволити оте «можна» у дитинстві.
– Ви задаєте тему на студіях чи діти малюють довільно?
– По-різному буває. З натури малюємо у холодній, теплій гамі чи якийсь конкретний малюнок. Що ж до довільних тем, то їх у дітей так багато. Вони й приходять на заняття зі своїми темами: Ми хочемо намалювати те, чи те… Якщо заняття відповідно програмі, то малюємо з натури, складаємо композиції. Довільна ж програма – творять все, що хочуть.
– Те, що ви, пані, – чудова малярка видно з ваших творів. Те, що талановитий педагог – з того, як спілкуєтеся з дітьми, результатів ваших учнів. Ви наставляєте дітей на свободу думки, світосприйняття, уподобань. У нашому вкрай не свобідному світі чи не будуть вони білими воронами, диваками?
– Сподіваюсь, що ні. За такими як ці діти майбутнє країни, світу. Вони матимуть у середині себе вівтар світла, краси, чистоти, добра. Дорослішатимуть діти й міцнішатиме їхнє відчуття прекрасного. З підсвідомості воно переходитиме у свідомість. Вони збудують країну, опираючись як на фундамент не на комплекси, а на вільну творчість, добрий розум, честь, гідність. Вони завжди повертатимуться до краси, як до рідної домівки. Прагнення краси має стати їхньою постійною потребою. Уявляєте, яка то буде країна?
Фото для статті люб’язно надала директор галереї «Sweet Art»
Наталія БОГОМАЗ.
|
