Головна » 2013 » Квітень » 4 » НАРОДЕ МІЙ, ВСТАВАЙ З КОЛІН, БО ЗАВТРА БУДЕ ПІЗНО, БЛІН...
11:18 НАРОДЕ МІЙ, ВСТАВАЙ З КОЛІН, БО ЗАВТРА БУДЕ ПІЗНО, БЛІН... |
 У суботу, 30 березня, на центральному майдані міста Чернівці біля пам’ятника Шевченкові відбулася акція протесту опозиційних сил, яку очолили Олег Тягнибок та Арсеній Яценюк. Анонсований опозиціонерами Віталій Кличко з невідомих причин на акції в Чернівцях не побував. Його відсутність пояснювали чи то хворобою, чи то іншим. Хоча навіть маленький Гаврош на великій барикаді не дозволяв грипі звалити себе. Можливо, Арсеній Яценюк, котрий вважає Буковину своєю вотчиною, і не був особливо налаштований на приїзд Кличка, який починає заводити нашого земляка у свою тінь на тлі політичного бомонду. Схоже, він перестрахувався марно, бо його легко затьмарив Олег Тягнибок, що було зрозуміло за кількістю і силою овацій. З іншого боку Віталій Кличко не особливо велеречивий політик, кращий за Шеву, але перед освіченим натовпом західноукраїнських міст йому висловлюватися українською не дуже легше, ніж Азарову. Відсутність Кличка не завадила якимось добрим людям причепити на тролейбусних дротах банер «Кличко – наш президент», що, схоже, подратувало екс-спікера більше, ніж мультяшні зайці з морквою при всій їхній недоречності й жалюгідності. Опозиціонери і з чернівецької трибуни запевняли натовп, що будуть до кінця єдиними і безперечно переможуть, у що вірять хіба що партійні ходоки з прапорами. Бо решта українців розуміють, що при всьому нинішньому блиску Тягнибока його спаринг з Віктором Януковичем у другому турі президентських виборів-2015 означатиме перемогу останнього. Різношерста різномовна багатонаціональна Україна може не підтримати щирого патріота зі стандартною риторикою. Шкода капців ходити на мітинги. Тут, звичайно, вигідніший, кращий і всеядніший Кличко, незважаючи на попередні хуки. Такий собі Шварценеггер і штат Каліфорнія. Арсеній Яценюк, на жаль, через те, що надовго затримався у політичному двадцять п’ятому кадрі без особливої тенденції до прогресу, створити конкуренцію Януковичу і своїм колегам по монолітній, але такій непередбачуваній опозиції, навряд чи зможе.
Тепер стосовно мітингу, на якому цієї суботньої дощової днини зібралося, за версією опозиції, 10 тисяч людей, за версією правоохоронців – 2 тисячі, а на хлопське око – 4-5.
Відкрив його місцевий Арсеній Яценюк, який одразу запрагнув заволодіти довірою зібрання, бо перейшов на чернівецький суржик. Він надав слово Тягнибоку, а той висловив спіч, за якого в усі віки по плечах щирих українців повзають мурахи, лише злегка додавши негативної конкретики на адресу Президента Януковича, уряду Азарова і решти. Що не кажи, Тягнибок виріс у доброго оратора і успішно підтягується до рівня німецьких промовців 30-х років. Про це свідчили щирі тривалі овації. Люди хочуть себе любити, хочуть добре жити, правда, не завжди хочуть працювати. Совєти лишили по собі ностальгію за роздачею безплатних благ і віру в добрих царів. Усім українським опозиціям, які розмови говорять, а не роботу працюють, наш нарід, а правильніше його вуха, були благодатним трампліном у політичних кар’єрах. Не виняток і трибуна чернівецької акції «Вставай, Україно!». Хоча і Арсеній Яценюк, і Оксана Продан, яка заміщала на мітингу Кличка, подібного до Тягнибока урожаю оплесків так і не накосили. Арсенієві тези, які він неохоче модернує, вже приїлися з телеекранів, а м’які склади у реченнях Оксани Продан різали вуха патріотам, які розуміли, що дома ця пані спілкується москальською. І всі, звісно, чекали, коли виступить топ-зірка у царині політичних заяв Геннадій Москаль. Але йому слова не надали. Його Йориків череп мужньо і незворушно відфутболював дощ. Схоже, Геннадія Геннадійовича тримали у прикупі для подальшого скандалу з міліцейською автівкою, яка негласно супроводжувала кортеж Яценюка. Кому і нащо це треба, теж питання убогої української дійсності і страху за власну шкірянку. Правда, дуже трепетно виступив Микола Федорук, головне коротко і проникливо, аж вхляли жінки. Але, якщо Яценюк стверджував, що стільки ж людей на Майдані було лише за Помаранчевої революції, що, звичайно, є нісенітницею, то Микола Трохимович заявив, що таку кількість обсервував лише на 600-річчя Чернівців. Є така думка, що якщо зібралися би будівельники, яким за роботи до 600-річчя пан Федорук так і не заплатили, натовп був би не менший. Було видно, що кнопкодав ВР Микола Трохимович хоче додому, де рідний серцю електорат, тепле крісло мера, соратники ветерани, нерухомість, рухомість, Іван Ринжук. Хоча де сьогодні Іван Ринжук? Отак завжди – хтось у дамки, хтось не там.
Тепер про враження. Журналісти газети «Свобода слова» теж хочуть добре жити, в Європі, при хороших зарплатах, краще на шару, а тому палкі промови приїжджих претендентів на майбутні трони зачепили і нас. Добре – завжди краще, ніж погано. Але й ми, як і більшість тих, хто прийшов на центральний майдан, і як ті, хто не прибув, з великою обережністю ставимося до кожного нового пророка. Після пшику, яким обернувся Помаранчевий майдан, віру народу можна завоювати тільки конкретною працею. В Європу пробитися тільки за її результатами. Краще жити означає більше і тяжче працювати. Байкам про відродження України, про ренесанс з елементами нірвани навіть потугами таких трьох китів, як кращий боксер світу, видатний патріот сучасності й кращий юрист Чернівецької області, люди вірять неохоче. Ректи у мікрофони – не мішки перти.
Звичайно, в Україні треба наводити порядок. Люди мають мати роботу і годувати дітей. Пенсіонери мають мати достойну пенсію, а студенти – пристойні стипендії. Країні та її владі пора чітко визначитися, де ми: в Європі чи за хутором Михайлівським. Українець повинен знати, де він живе: у країні, де править закон, чи у задзеркаллі світу, де правду вершать судді, прокурори, чиновники і силовики, приставлені їх охороняти, і хто тут вдома – криміналітет чи роботяги. Хто панує Конституція чи телефонне право. Знати, хто ми: нація, яка може мати сильну багату державу, чи конгломерат байдужих до своєї долі людей, такий собі гумос для зайд. А ще дуже людям хотілося би знати, за які гроші, з яких джерел і ціною яких реформ і затягування пасків це можна зробити. Тільки тоді люди можуть ще раз комусь повірити. Теза «ми переможемо, а потім розберемося» народ уже давно насторожує. Від порожніх обіцянок у більшості хіба що діарея. Аксіому «усі українські політики і влади – однакові» виписали не політологи, а люди, які з дня на день підуть на городи, щоби забезпечити собі виживання, автономне від влади й опозиції. Коли українець зрозуміє, що ця філософія закопувати голови і злість у землю є світоглядом раба і скаже «досить», тоді й почнеться справжня не шароварна Україна. Але де тоді будуть вищезгадані опозиційні месії у костюмах ZILLI і накрохмалених комірцях? Явно не там, де вони себе бачать. І хто потім розбиратиметься, де маєток Азарова, а де маєток Яценюка у лісах під Києвом. І чиї гроші у швейцарських і кіпрських банках. Зараз головне не догратися і тим, і цим. Бо підуть по квартирах.
Сергій СУЛИМА
Громадська думка
Чи змінить опозиція ваше життя на краще?
Володимир, підприємець:
– Думаю, що так, тому я й тут. Адже жити в таких умовах нестерпно. Зарплати мізерні, а ціни ростуть, як на дріжджах. Скоро хліба не буде за що купити.
Еріка, пенсіонер:
– Невпевнена. Вони хочуть щось зробити, але що – не знають. Треба оголошувати всенародний референдум, а потім культурно ставити певні вимоги.
Роман, продавець:
– Мітингами життя на краще не зміниш. Багато мітингів, а результату – ніякого. Мені досить було Помаранчевої революції. Більше на таке не поведуся.
Лідія, домогосподарка:
– Одразу кращим не стане, хіба поступово, крок за кроком. Всі багато говорять, але мало роблять. Колись жити було значно ліпше.
Василь, пенсіонер:
– Коли б гіршим не стало. Думаю, що кардинально нічого не зміниться. Можливо, станемо ближчими до Європи, і дещо підвищаться життєві стандарти.
Опитування та коментарпровів Микола ГУЦУЛЯК
|
|
Переглядів: 418 |
Додав: Sunny
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
