«Або ви частина рішення, або ви частина проблеми». Елдрідж Клівер Усі «хрестові походи» Чернівецької облдержадміністрації на лісову галузь, її управлінські та підприємницькі структури, що відбулися за роки незалежності (наразі якраз у розпалі черговий), мають конкретну відправну точку в просторі й часі: красноїльські ліси, відпочинково-оздоровча база шанованого Георгія Березовського. Саме там під горнятко цілющих трав’яних напоїв колишні губернатори чи їхні перші заступники отримували (з чиїх рук – невідомо і несуттєво) «лісову» інформацію. Залишаються незмінними і наслідки тих чаювань: спустившись з гір сповненими обурення за ніби нещасну долю буковинських лісів, місцеві високопосадовці щоразу обіцяли рішуче навести нарешті у лісі порядок. Розпечені до межі емоції традиційно перехльостували здоровий глузд.
З чим борються губернатори Цього разу до «полювання» за лісовозами (нагадаємо, що у попередніх губернаторів Теофіла Бауера та Володимира Куліша силове зупинення на трасах машин з кругляком завершилося обломом, як, втім, і вся їхня лісова акція) додалася «новинка сезону»: Михайло Папієв пригрозив «заборонити вирубку лісу до того часу, поки не вирубають весь сухостій». «Розпочинаємо операцію «ЛІС» і збереження лісу в Чернівецькій області», – повідомив нинішній голова облдержадміністрації. Але, схоже, знову ж таки за традицією, операція почалась без жодних прорахунків її економічних і соціальних підстав і наслідків – для області, галузі й прийдешніх поколінь. Навчений досвідом так і не отримати від своїх економістів довгоочікуваний аналіз-прогноз запланованих владою кроків (від цього нібито торік не збулися губернаторські погрози заборонити вивіз круглого лісу за межі області), Михайло Миколайович вирішив завербувати в зброєносці більш надійних союзників –журналістів. Мовляв, спільними зусиллями двох гілок влади виведемо лісівників на чисту воду і безпосередньо на лісосіках «покажемо їм, як слід працювати у лісі», бо рубають вони не там і не так як треба... Але перш ніж братися за справу, її треба вивчити. Може, в лісі не так все й страшно, як малюють? Може, не така вже там катастрофічна ситуація? Адже гучні звинувачення на адресу лісівників про нещадні масштабні браконьєрські рубки – самі емоції, не підтверджені резонансними фактами. «Які факти вам ще потрібні? Ви що самі не бачите – гори косять! Ідіть у ліс і подивіться! В лісовому господарстві краю катастрофа, такого не було при Радянському Союзі!» – переконаний лідер обласної опозиції Іван Мунтян. Проте факти свідчать якраз протилежне. А саме на них мають спиратися журналісти. Так, за фінансово-господарськими показниками держлісгоспи нашої області посідають вищі щаблі в рейтингу кращих галузевих підприємств країни. Вітчизняні спеціалісти лісівничої справи, практики й науковці, з пошаною відгукуються про буковинських лісівників і про лісове господарство області, називаючи його взірцевим за всіма напрямками, включаючи лісоексплуатацію (хто має очі, той побачить це у тих самих відкритих джерелах). За питомими показниками виробництва товарних лісових матеріалів Чернівецька область стабільно займає лідируючу позицію (Мал. 1). Щоправда, за статистичними даними, ми суттєво відстаємо від країн Європи в обсягах заготівлі деревини з 1 га вкритої лісом площі. Якщо в Австрії цей показник становить 5,2 кбм, Швейцарії – 6,4, в Німеччині та Польщі – 4,0 та 3,6, то в Україні 1,6 кубометра. На Буковині, ще раз наголосимо, він удвічі більший, хоча, цілком може бути, лише за рахунок більш правдивого висвітлення обсягів лісозаготівлі (як не крути – все одно позитив). Звичайно, проблем у лісовому секторі області чимало. У тому числі – й незаконні рубки (із законними, до речі, також далеко не все гаразд). Проте будемо чесними (прокурори не дадуть збрехати!): левову частку правопорушень у лісі виявляє галузева лісова охорона. Тож, певно, перш ніж називати буковинських лісівників злодіями, звинувачувати їх в розкраданні та знищенні лісу і вчити, як вести лісове господарство, владі й журналістам варто з’ясувати «проти кого дружимо?» і кого в результаті на цілковито об’єктивних підставах (тільки так!) доведеться назвати «гондурасом»? А отже, найперше треба розібратися в питанні питань: хто ж власник буковинських лісів, хто повинен ними керувати і хто несе відповідальність за усі наслідки господарювання в них? Оскільки лісогосподарські підприємства, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, – не власники лісу, а лише земле- і лісокористувачі!
На замітку департаменту економічного розвитку та торгівлі ОДА Користування лісом – категорія економічна. Міжнародний інтегральний показник використання землі в лісовому господарстві – обсяги щорічного приросту і вилучення товарної деревини (м3/га). Головна продукція лісівництва – деревина у стані росту. Головна функція лісівників – вирощування деревини та її реалізація на пні (формування ринку деревини). Головне завдання лісозаготівельників – виробництво лісових матеріалів з лісосічного фонду (формування ринку лісоматеріалів комерційного призначення).
Найшла пила на камінь Одразу зауважу: усі розгорнуті губернаторами – від Філіпчука до Папієва – «лісові кампанії» найперше мали на меті зовсім не перерозподіл «на себе» «тіньових» фінансових потоків з лісу, як багато хто вважає і зараз. Керівники області інтуїтивно (жоден з них так і не спромігся сформулювати це в аналітичний матеріал) відчували, що користування загальним природним ресурсом, яким є ліс, не відбувається на засадах справедливості, добросовісності й розумності, як мало б бути. Експлуатація лісу не слугує загальному благу. Зокрема, лісисті райони краю, міста і села не мають з лісозаготівлі відчутної користі, лише розбиті дороги і краєвиди з пеньками. Страждають і деревообробні підприємства через далекі від ідеалу схеми доступу до лісоресурсу. Тож вони, представники держави, повинні дати державному лісу лад. При цьому запитальні погляди місцева виконавча влада традиційно спрямовувала на галузеве управління. А звідти сипалися цифри, в яких ще ніхто з керівників і економістів облдержадміністрації так і не розібрався: «З початку року (останні дані) лісосічний фонд освоєно в обсязі 149,5 тис кбм, проведено відновлення лісів на загальній площі 1,9 тис га, обсяг реалізованої продукції склав 97,9 млн. грн., з них на експорт 58,6 млн. грн., ціна одного знеособленого кубометра заготовленої деревини по управлінню склала 356,9 грн.». Губернатори слухали і дивувалися: озвучені показники – це добре чи не дуже? Сплачених держлісгоспами за перший квартал 7,7 млн. грн. до зведеного бюджету податків і платежів – це багато чи мало? Якщо багато – то звідки у окремих їх скромних директорів авто кращі, аніж у прокурорів і податківців разом узятих? Якщо мало – то що слід зробити, аби запровадити схеми лісоексплуатації, ефективні для бюджетів і теротиріальних громад краю?
«Програма економічного і соціального розвитку Чернівецької області на 2012 рік» 6. Реальний сектор економіки. Нарощування експортного потенціалу … державними підприємствами «Чернівецький лісгосп», «Берегометське ЛМГ», «Сторожинецький лісгосп», Вижницький держлісгосп АПК…
Розв’язати лісовий вузол зміг (несподівано для нього самого) помаранчевий «комісар революції», губернатор Микола Ткач (нічого не вдієш – короля за всіх часів робить свита). «Ми виходимо з «тіні», – прилюдно попередив своїх колег – директорів держлісгоспів тодішній начальник обласного управління лісового господарства Володимир Дарчук, відкриваючи у 2005 році окремим губернаторським розпорядженням разом із заступником Ткача Віталієм Усиком ринок лісосічного фонду області. Під ошелешені погляди всієї країни Чернівецька область одним махом зрубала під корінь корупційний розподіл деревини на пні, запровадивши її аукціонний продаж. У небуття відійшли й усілякі апріорі корупційні дозвільні комісії. (Нагадаємо без зайвої скромності: епохальна в масштабах держави подія відбулася завдяки дружнім і цілковито безкорисним порадам місцевих журналістів). Про те, який з того був зиск для області й галузі, які офіційні суми з лісу раптом отримали (як ману з неба) на свій розвиток держлісгоспи й деякі села, можна дізнатися з відкритих джерел. Ці ж джерела зафіксували прізвища тодішніх голів райдержадміністрацій та інших посадовців, які миттєво постали проти нововведення і врешті його поховали. Адже з прозорим формуванням ціни на деревину і з аукціоном лісосік вони виявились не при справах: враз відпали самі по собі кабінетні «послуги» з визначення щасливих володарів «квитків» на заготівлю і експорт лісоматеріалів. Одне слово, «помаранчеві» революціонери змушені були наступили на горло власній пісні. Як каже приказка №1 сучасності «Бабло перемогло добро»…. (Далі буде). Світлана ІСАЧЕНКО Читайте на 5 стор.
Усі «хрестові походи» Чернівецької облдержадміністрації на лісову галузь, її управлінські та підприємницькі структури, що відбулися за роки незалежності (наразі якраз у розпалі черговий), мають конкретну відправну точку в просторі й часі: красноїльські ліси, відпочинково-оздоровча база шанованого Георгія Березовського. Саме там під горнятко цілющих трав’яних напоїв колишні губернатори чи їхні перші заступники отримували (з чиїх рук – невідомо і несуттєво) «лісову» інформацію. Залишаються незмінними і наслідки тих чаювань: спустившись з гір сповненими обурення за ніби нещасну долю буковинських лісів, місцеві високопосадовці щоразу обіцяли рішуче навести нарешті у лісі порядок. Розпечені до межі емоції традиційно перехльостували здоровий глузд.
Звичайно, проблем у лісовому секторі області чимало. У тому числі – й незаконні рубки (із законними, до речі, також далеко не все гаразд). Проте будемо чесними (прокурори не дадуть збрехати!): левову частку правопорушень у лісі виявляє галузева лісова охорона. Тож, певно, перш ніж називати буковинських лісівників злодіями, звинувачувати їх в розкраданні та знищенні лісу і вчити, як вести лісове господарство, владі й журналістам варто з’ясувати «проти кого дружимо?» і кого в результаті на цілковито об’єктивних підставах (тільки так!) доведеться назвати «гондурасом»?