Чому селяни Глибоччини можуть залишитися без землі
 Глибоцькі люди, як і всі за совєтів, тяжко наробилися на землі, маючи з того небагато. Але всі працювали в колгоспах, трохи несли додому, тож себе і дітей прогодувати якось могли. Жили незаможно, але якось упевнено у завтрашньому дні. Головне, тоді землі не заростали бур’янами, на поля приходила нова техніка, а у всіх газд, хто пам’ятав ще дорадянську любов селянина до власної землі, була надія, що система колись зміниться і ставлення до обробітку поля та господарювання на ньому зміниться.
Так селяни стали пайщиками, отримавши сертифікат власності на земельну ділянку. Проте ані сил працювати на землі, ані коштів на придбання добрив, техніки вони не мали. Бо весь їхній скарб - то земля. Так стояли земельні наділи, потроху заростаючи бур’янами, поки в села Глибоччини та й інших районів не потяглися різного штибу орендатори. Ті вчасно зрозуміли, що з чужої землі можна користати, як зі своєї, розраховуючись із людьми кількома мішками збіжжя за пай орендованого грунту. Так на горизонті прикордонного району не так давно з’явилися і орендатори з Тернопільщини.
Хвацькі підприємці одразу зметикували, що вони можуть від того мати, і заключили з селянами сіл Кам’янка, Старий Вовчинець, Горбівці договір оренди їхньої землі на 5 років. За це орендарі обіцяли віддавати людям по 400 кг зерна з врожаю. Проте не так сталося, як гадалося. «Мрія Глибоччини» - таку поетичну назву має підприємство тернополян, - здається, зовсім не збиралася зважати на інтереси села, людей, котрі там мешкають.
Допоки «Мрія» була одна на тамтешньому земельному ринку, вона могла диктувати (і таки диктувала) свої умови. Орендодавці, яким хоч щось почало капати із паїв, котрі самі обробити не могли, якийсь час перебували в ейфорії від того, що землю нарешті обробляють, не дуже переймаючись питанням, що ж шановні "мрійники” там сіють? А ділки засівали переважну більшість площ ріпаком і значно меншу частину зерновими культурами, виснажуючи землю.
Тим часом до Глибоцького району почали заходити інші сільськогосподарські компанії. Вони запропонували селянам кращі умови оренди, як-то, наприклад, німецько-українське приватне підприємство «Купа Бюлд», ПП «КАМТранс», ТОВ «Кам’янка Аграр». Вони дещо потіснили на ринку монополіста «Мрію». Але «Мрія» ні покращувати своє ставлення до людей, ні дотримуватися господарського ставлення до сівозмін не збиралася. Як і в Кіцманському, Герцаївському та інших районах, де «мрійники» теж наслідили, на Глибоччині вони розпочали шалену агітацію, рекрутуючи на свій бік сільських лідерів та посадовців, не даючи людям вибрати кращого орендаря для своєї землі. Ось що про це кажуть самі люди.
Микола Загорюк, голова Глибоцької райдержадміністрації:
 – Люди віддали землю в оренду, а що з цього вийшло. Нині фірма-орендар «Мрія Глибоччини» сівозмін не дотримується. У агрономії є певний порядок: 6-7 культур треба засівати по черзі, даючи землі відпочити. Якщо ж щороку сіяти ріпак, то за п’ять років земля виснажиться і перестане родити в тих обсягах, які дають рентабельність. Влада неодноразово зустрічалася з керівниками «Мрії». Вони обіцяли, що будуть сіяти цукровий буряк, соняшник, сою, садити картоплю, проте і цього року 82 відсотки засіяли ріпаком, а лише решту – зерновими культурами. Заїжджають на поля ранньою весною багатотонною технікою, яка розбиває дорогу так, що проїхати по ній неможливо іншим транспортом. Ми запрошуємо на спільні зустрічі представників ДАІ, щоб вони відреагували, звертаємося до депутатів районної, обласної рад, керівництва Облавтодору, аби якось вплинули на таких господарників. Але «Мрія Глибоччини» на такі заходи не зважає, відбувається обіцянками.
Тепер щодо податків, реєстрації. Люди віддали їм майже 4 тисячі гектарів найкращої землі. Вони ж натомість жодну людину не зареєстрували. Відтак жодної копійки не надійшло до бюджету району. Як порівняння, інші наші інвестори, такі як «Купа Бюлд», ПП «КАМТранс», ТОВ «Кам’янка Аграр», вклали інвестицій на 6 мільйонів гривень. Німецькі представники створили робочі місця, завезли чудову техніку, відремонтували старі приміщення ферми і, найголовніше, дотримуються правил сівозмін. Посадили картоплю, завезли для цього спеціальні комбайни, посіяли сою та інші культури і успішно працюють. Стосовно ж «Мрії», то коли доходить справа до збору врожаю (у нас збирають у середньому 30-32 центнери з гектара), наша шановна фірма збирає його, вивозить, а потім, як, скажімо, у 2012 році, звітує про 16 центнерів з гектара. Це ж, перепрошую, нісенітниця, такого не може бути. Наступного року прозвітували про збитковість на 12 мільйонів. Виникає цілком слушне питання: якщо у вас не прибутки, а збитки на 12 мільйонів, то який сенс тут працювати? Наступна проблема між аграріями і власниками державних паїв. Укладаючи договори, в них чітко прописано, що фірма-орендар обіцяє виготовити державні акти власникам земельних паїв. Минуло п’ять років, а вони виконали зобов’язання лише на 30 відсотків. Сьогодні люди мають на руках сертифікати власності, які, я б сказав, роблять наділену їм землю більше віртуальною, ніж реальною власністю. До нового року, якщо не поміняють сертифікати на державні акти на землю, селянські наділи можуть забрати до Земельного банку. Люди змушені будуть викуповувати землю. А тепер читаємо одну з умов, що прописана в договорі оренди, який пропонує «Мрія»: «орендар має право заставляти в банк орендовану землю». Це ж як таке може бути? Звичайно, влада стояти осторонь того, що межує з шахрайством, не може. Завтра орендарі, набивши кишені, поїдуть з району, землю забере банк, а ми залишимося з селянами біля розбитого корита.
– А коли «Мрія» укладала угоди з власниками паїв, то запрошували юристів?
– Вони приїжджають зі своїми юристами і роблять так, як їм вигідно. Бо орендодавці, то здебільшого люди не надто обізнані у юридичних тонкощах.
Від початку фірма «Мрія Глибоччини» платила пайщикам 350-400 кг зерна за пай. На сьогодні, коли вже є конкуренти, котрі платять 550 кг зерна, ще мішок цукру на додачу, люди відчули переваги конкуренції. І звичайно ж фірми-конкуренти «Мрії» створюють робочі місця, працевлаштовують наших селян. Нині є повний цикл, починаючи від поля і закінчуючи столом: молоко і молочні продукти ПП «Галай» продає нашим школам, лікарні за цінами, значно нижчими від ринкових.
– З чого почався конфлікт?
– Конфлікт почався торік, коли у «Мрії» закінчувався термін угоди. У селі Старий Вовчинець проводять загальні збори, на які приходить не лише «Мрія Глибоччини», а й «Купа Бюлд», «КАМТранс», «Кам’янка Аграр», «Галай», і ці останні піднімають планку, тобто пропонують пайщикам сприятливіші умови, ніж ті, що знову пропонує «Мрія». В результаті люди віддають половину землі ПП «Галай», бо то є підприємство знаної в районі людини, фермера, котрий дає роботу селянам району. В той же час «Мрія», знаючи, що договір закінчується у квітні, засіває поля. Ну, вже як засіяли, треба дочекатися врожаю. І тут виникає просто парадоксальна ситуація: «Мрія» збирає врожай, а за оренду землі платить «Галай». Після того до райдержадміністрації почали надходити звернення громадян щодо такого стану речей. Те ж сталося і в селі Черепківка. Замість пояснень із боку «Мрії» лише слова: «Будемо вирішувати питання». Але знову – здорово: ті ж самі сертифікати, що не мають державних актів. Реєстратори, тобто фірма, яка повинна зареєструвати договори, відмовляють у реєстрації, позаяк нема державних актів. Тож треба робити ці документи. Люди, котрих «Мрія» надурила, приходять із проблемами до нас у райдержадміністрацію, бо більше нікуди. Кажуть: "Пан із «Мрії» пообіцяв зробити держакт і не зробив. Тепер ми хочемо віддати землю іншому орендареві – нема документів. Замкнене коло”. Усе це може скінчитися грандіозним скандалом, якщо до нового року сертифікат не поміняють на держакт, то люди позбудуться своїх земельних наділів. Мрія глибочан збудеться у найгіршому варіанті, вони лишаться голі й босі.
– Впродовж п’яти років, поки тривав договір оренди «Мрії», чи були подібні казуси?
– Найбільший трапився у 2010 році, коли вивезли врожай у 32 центнери з гектара, а задекларували на половину менше, тобто кудись поділи половину врожаю. Порушили питання на рівні податкової інспекції, зробили перевірки і нарахували 1 млн. 700 тисяч гривень відшкодування державі. Судяться дотепер. Далі, як я вже розповідав, об’явили збитки у 12 мільйонів… А вже наступного року перереєструвалися у Сторожинці, бо тут треба платити, а там ще можна подурити.
– Скільки врожаю при хорошому обробітку давали землі вашого району?
– Від 40 до 60 центнерів. Тутешня земля більше налаштована на картоплю, цукровий буряк. Нині згадана фірма по буряку відмовилася працювати, бо їм, бач, нецікаво піднімати нашого виробника, у них свої заводи у Тернопільській області. А картоплю? Картоплю їм теж невигідно садити. Фірмі «Купа Бюлд» чомусь вигідно і вони засадили картоплею 30 гектарів. Тепер забезпечують школи, садочки, лікарню екологічно чистим продуктом, без будь-яких хімічних домішок за мінімальною ціною. Привезли з Німеччини комбайн-картоплесаджалку вартістю 70 тисяч євро. Машина сама садить, окучує, підживлює – за раз виконує 7 операцій. Інший комбайн збирає картоплю. За нього віддали 30 тисяч євро.
Переконаний, орендарі мають прозоро працювати з орендодавцями, податківцями, виконувати взяті на себе зобов’язання і не буде жодних проблем і непорозумінь. А тут податків нема, пенсійних нарахувань нема, жодного робочого місця не створили, а в більшості селян на порозі пенсія.
У нас живуть люди багатьох національностей, проте ніколи ніяких конфліктів не виникало. Тепер же «Мрія» створила колотнечу на рівному місці, налаштовуючи селян один проти одного, і люди тим дуже переймаються, вони переживають за те, що орендарі не виконують навіть тих зобов’язань, які брали на себе, маю на увазі виготовлення документів на володіння земельними ділянками, не відгукуються на жодні звернення орендодавців, не допомагають їм у скрутний час. Одне слово, ставляться не по-чесному. Нема допомоги, як я вже казав, і сільській інфраструктурі.
Розповідає Надія Костенюк, перший заступник начальника ДПІ у Глибоцькому районі:
– Чи можете ви порівняти надходження до бюджету від «Мрії» та інших підприємств-орендарів?
– «Мрія» перебуває на спецрежимі оподаткування, тож сплачує лише фіксований податок, не сплачуючи податок на прибуток, земельний податок і ще низку податків. Такий режим дає хороші можливості для розвитку фірми, але району з того нічого не перепадає, як і, зрештою, людям. За рік це приблизно до 25 тисяч гривень. Законодавство дозволяє такий режим для підняття виробництва, допоки це виробництво не стане на ноги.
– Хтось іще має такі умови оподаткування?
– Це стосується усіх платників-початківців. Просто «Мрія» отримала основну площу земельних ділянок у районі. Відомо, що в основному вони сіють ріпак і трохи пшениці, що надзвичайно виснажує землю.
За результатами останньої перевірки ТОВ «Мрія Глибоччини» за період від 01.10 2009 року до 30.09.2011-го донараховано 1922,3 тисячі гривень. Їм виставили рахунок на 1793 тисячі гривень, який «Мрія» впродовж двох років оскаржує у суді, тепер у касаційному.
Наразі змінили свою адресу, щоб їх не турбували, у квітні минулого року втекли від нас до Сторожинця. Але за законодавством, до закінчення судового оскарження вони мають перебувати на обліку в нас.
Людей на роботу не оформляють, техніку привозять свою.
Розповідає Людмила Стрільчук,
яка представляє інтереси не лише свого підприємства, а й інтереси ПП «Галай», із яким «Купа Бюлд» тісно співпрацює:
– Серед засновників підприємства громадянин Німеччини Герман Блюд (він і дав назву фірмі) та двоє глибочан. Наше підприємство орендує землі загальною площею 1150 гектарів на території Кам’янської сільської та Глибоцької селищної рад. На цих землях вирощуємо пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, ріпак. Дотримуємося сівозмін, аби не виснажувати землі, щоб і надалі вони давали хороший врожай. На підприємстві створено до 30 робочих місць для людей, котрі хочуть і вміють працювати, мають досвід такої роботи. Насамперед це мешканці Глибокої, Кам’янки, Старого Вовчинця. У подальшому плануємо збільшувати кількість робочих місць, давати можливість людям Глибоцького району працювати і отримувати гідну зарплату. За минулий рік підприємство сплатило податки, у тому числі податок на додану вартість, – 100 тисяч гривень, податок на прибуток 27500 грн., податок на землю 20 тис. грн., прибутковий податок з громадян 110 тис. гривень. ПП «Купа Бюлд» вклало іноземних інвестицій на загальну суму 3,5 мільйона гривень. Ми плідно співпрацюємо з приватним підприємцем Олександром Галаєм, котрий нині орендує землі на території Старововчинецької сільської ради. Нещодавно в нас виник конфлікт з товариством «Мрія». Від серпня 2012 року, за договорами, ПП «Галай» взяв коло 400 гектарів землі і, починаючи від серпня, підприємство «Мрія Глибоччини» не давало йому можливості обробляти орендовану землю. Без його (орендаря) згоди «Мрія» засіяла орендовані «Галаєм» землі. Ми намагалися шляхом переговорів узгодити питання і вже деякі питання ніби таки узгодили, але подальші дії співробітників «Мрії» були, м’яко кажучи, некоректними, тобто вони зібрали врожай і втекли.
– Чи знаходите ви порозуміння з вашими орендодавцями?
– Звичайно. Проводимо виготовлення свідоцтв про власність на земельні ділянки за згодою наших орендодавців коштом підприємства. Зараз у селах Старий Вовчинець, Біла Криниця 177 людей подали заяви і отримали документи. По Кам’янській сільській, Глибоцькій селищній радах вже виготовили всім людям держакти.
– У скільки обходиться виготовлення одного акта?
– Виготовлення одного державного акта раніше коштувало 800 гривень, а тепер до 1100 гривень. Тобто ми взяли на себе витрати, які мали нести наші орендодавці. Бо вважаємо, що маємо зробити для людей району максимум. Ми тут живемо, працюємо і робимо усе, аби ця земля і люди, котрі тут, жили достойно.
– Кажуть, що від нового року мають відбутися серйозні зміни щодо реєстрації земельних паїв.
– Так. Будуть зміни, і люди, котрі не отримали свідоцтво про власність на земельні ділянки, можуть їх втратити. Земля перейде у державну власність, тож намагаємося захистити інтереси мешканців району.
– Надалі плануєте розширювати підприємство?
– Так, і маємо намір створювати щонайбільше робочих місць, щоб жителі Глибоцького району були працевлаштовані, працювали на нашій фірмі. Особливо зацікавлені у розвитку підприємства, у співпраці з іншими фірмами. Зараз триває збір врожаю і маємо непогані результати, то усі, хто матиме бажання отримати сільгосппродукцію: пшеницю, овес, сою за ціною, нижчою, ніж на ринку, просимо звертатися до нас.
– У вас врожай 30 чи
16 центнерів?
– Тепер молотимо ячмінь, починаємо збирати пшеницю, тож ще не визначили. Але точно можу запевнити, що ніяк не 16 центнерів. Такого просто не може бути. Кожен орендодавець отримує від нас по 550 кг зерна і мішок цукру, тоді як «Мрія» дає 400 кг.
І цього року вони не збираються збільшувати.
Тепер стосовно тваринництва. Ми почали потужний розвиток цієї галузі. На фірмі виробляють м'ясо-молочні продукти. Уклали договір з лікарнею на поставку молочних продуктів безпосередньо на кухню районної лікарні, до шкіл. Маємо до 130 голів великої рогатої худоби і 28 дійних корів. У планах збільшувати поголів’я. Також маємо свиней, овець, кіз, корів, телят, гусей, курей. У селі Кам’янка відремонтували старі приміщення. Для працівників на фірмі створені належні умови, включаючи щоденний безкоштовний обід.
Домка Костенюк,
директор ПП «Купа Бюлд»:
– Підприємство допомагає сільраді. Лагодили і шутрували ділянку дороги, після повені 2008 року допомагали ремонтувати мости, взимку чистимо і відгрібаємо сніг. Надаємо допомогу малозахищеним, недужим. На День перемоги робимо подарунки ветеранам. Тобто робимо усе, що в наших силах.
Катерина Тодорюк, комерційний директор
ТОВ «Кам’янка Аграр»:
– Підприємство працює від 2007 року зі 100% іноземними інвестиціями. Засновники – четверо громадян Німеччини. Вирощуємо сільгоспкультури: пшениця, ячмінь, соя, ріпак, позаминулого року фірма інвестувала у розширення виробництва, зокрема вирощування картоплі. У якості іноземних інвестицій привозили потрібну техніку, повністю вся техніка на підприємстві іноземного (німецького) виробництва.
На ній працюють мешканці села Кам’янка, тобто ми забезпечуємо наших селян роботою. Наразі 10 працівників обробляють 300 гектарів землі. Зазвичай збираємо 35-39 центнерів з гектара. У планах – розширення підприємства. Обробляємо землі у селах Михайлівка, Слобідка, Опришени, Димка, в найближчих планах ще село Корчівці. Надаємо допомогу селянам, пропонуємо конкурентоспроможну орендну плату, збільшуючи її. Люди задоволені й нам добре.
Приєднується й голова Глибоцької райради Валерій Манолійович Ротар:
– Складається враження, що Глибоцький район перетворився на колонію Тернопілля. Сусіди-галичани, особливо в останні роки, лише завдають шкоди районові: псують транспортну інфраструктуру, виснажують землю. Як сарана. Ніяких сівозмін, ніякої допомоги. Кожен орендар за домовленістю має запустити по 2-3 комплекси великої рогатої худоби. Усі погодилися. Окрім «Мрії». Скільки ми з ними не говорили, не роз’яснювали – не хочуть і край. Так, ми вдячні, бо «Мрія» першою почала обробляти, засівати землі. Але ж підприємство мало з цього немаленький зиск. Буковинці прийняли їх як друзів, сусідів. Тепер ситуація змінилася, прийшли інші орендарі, створили хорошу конкуренцію, а «Мрія» хоче усіх змусити грати за її правилами, тобто не збільшувати плату за паї. Я вважаю, що треба дотримуватися законів ринку. Тим більше, що оренда цієї фірми добігла кінця і чи варто тепер дозволяти їм працювати на наших землях? А чи треба, якщо «Мрія» працює лише на власну кишеню, нічого не хоче робити ні для людей, ні для села?
Тетяна Бойчук,
депутат сільської ради
села Горбівці:
– Почалося з того, що тернопільські бізнесмени взяли землю в оренду. Все було б добре, якби не ставлення орендарів до наших проблем. Є дорога, якою люди ходять від села до села. Але люди – то одна справа, зовсім інша, коли їздять тією дорогою 40-60-тонні вантажівки. Ясна річ, що покриття, хоч і гравійне, такого навантаження не витримує. Навіть у повоєнні часи такого не було. Особливо ж дорожня проблема постає, коли пройде дощ. Шлях розмиває так, що пройти-проїхати неможливо. А треба дістатися до кінцевого села. Водії рейсових автобусів навідріз відмовляються їхати. Настільки то небезпечно як для людей, так і для техніки. Якщо то є приватна фірма, орендарі мали б іти на контакт з орендодавцями, а вони навпаки завдають шкоди людям, селу. І головне, що саме 50-60-тонні вантажівки підприємства «Мрія Глибоччини» і знищили дорогу, зірвавши так звану гравійну подушку, що роками трамбувалася. Тепер замість гравію жовта глина, а машини, що їдуть по ній, зриваються в поле. То чому б не відновити хоча б те, що зруйнували? Якщо це не зроблять, люди не пустять їх ні орати, ні збирати врожай.
Додає Іван Ферчук, мешканець с.Горбівці:
– Біда в тому, що наші мости не годні витримати багатотонні вантажівки. Навесні міст між Порубним і Горбівцями просто таки завалився. То вже об’їжджали польовою дорогою. А ями такі, що маршрутки з Чернівців не могли проїхати, а водії сварилися, що ламається техніка. До траси, до Порубного довозили, а далі – добирайтеся, люди добрі, як самі знаєте. Тут недалечко кордон з Румунією, багато наших мешканців мають на тому боці родичів, котрі тут бувають. Соромно у очі дивитися.
– Ще хтось орендує землю у вашому селі?
– Ні, тільки «Мрія», тож ми б хотіли, аби орендарі ставилися до людей з повагою. Горбівці – одне з перших сіл, де їм надали землю. І ми ж перші постраждали, бо вони зіпсували дорогу. А тепер ще хочуть подовжити термін оренди вже на 10 років. Люди питали у юристів, чи таке можливо. Досі юристи не надали відповіді. Та й спільного зібрання селян не було. А ці орендарі буквально виловлюють людей на полі. Там стоїть їхня машина і будка. Людей заводять до тої будки, наобіцяють золоті гори, умовлять підписати договір.
– А чим пояснюють необхідність 10-річної оренди?
– Кажуть, що за сім років мусить бути сівозміна. Дотепер висівали лише рентабельний, але небезпечний для поля ріпак.
– Ви, як сільська влада, можете вплинути на свідомість своїх односельців, пояснити їм, що миттєва вигода може обернутися довготривалими збитками?
– Потрібно запрошувати юристів, бо це люди – кожен має свою думку. Усі паї пороздавали. Колись наші діди тяжко працювали, щоб купити трохи ґрунту, а сьогодні їхні внуки не можуть мати зиск зі своєї власності. Сталося так, що за 500 кг зерна знищили дорогу вартістю кілька мільйонів.
За аграрними законами ріпак сіють раз на сім років. Навіть окупанти під час війни не встигли так нашкодити, як сьогодні це роблять свої ж. Треба вимагати, щоб ця фірма зареєструвала філію в нашому районі і сплачувала податки, а наші люди отримували б пенсії.
Підсумовує Дмитро Онуфрійчук, начальник відділу держземагентства Глибоцького району:
– Прокоментуйте пункт договору оренди, що стосується передачі землі у суборенду без узгодження з орендодавцем.
– Орендарі можуть передати іншому приватному підприємству чи іншій установі право оренди без погодження з власником. Це повністю ігнорує права людини. Вони орендують земельні ділянки в селян, котрі ще не мають державних актів на них, натомість є сертифікати на право власності. Тому й виникають конфліктні ситуації: людина ніби має право володіння, але повного права на власність ще не отримала. Фірма зобов’язалася до кінця терміну оренди оформити селянам державні акти. Бо від 1.01 2013 року вже є типові договори, затверджені Кабміном, на оренду земельних ділянок. Ні орендар, ні орендодавець не може їх змінювати, бо там усі нюанси прописані. Хіба можуть бути варіанти щодо орендної плати. Майже у всіх орендарів, котрі в нас працюють, договори оренди вже закінчуються. І вони повинні укладати їх знову. Напрацьовується технічна документація, проходить реєстрація у держзем
агентстві, документи вносять до бази даних, відтак ми володіємо ситуацією. Поки що ж як у темному приміщенні – зайшов і нічого не бачиш. Вони свої договори підготували, попідсовували їх людям і люди, юридично неграмотні, їх підписують, створюючи собі серйозні проблеми в майбутньому, аж до втрати землі.
– Чим це загрожує пайовикам?
– На щастя, терміни оренди закінчуються. Ми провели нараду із землевпорядниками району, дали чітке роз’яснення, запросили представників приватних структур, котрі орендують земельні паї. Зараз пішло чітке розмежування державної і комунальної власності. Ті землі, які за межами населених пунктів, перебувають у власності держави. Якщо власник сертифіката не отримає державний акт, до нового року він може втратити право власності. Орендарі ж можуть скористатися ситуацією і невизначеністю й закласти земельні ділянки під кредити. І людська земля просто піде в банк у рахунок погашення боргів орендаторів.
Виконуючий обов’язки голови Тереблечанської сільської ради Валерій Сака
також не оминув болючих для мешканців Глибоцького району тем: дороги, сівозміни, плату за землю.
– Маємо дві основні дороги на Горбівці й Синівці, – сказав пан Валерій. – Вони привозять надтяжку техніку: 20-, 40-, 50- та навіть 60-тонні машини, котрі вбили дороги. Тепер сухо, а ще недавно було суцільне болото. Міст між Порубним і Горбівцями розвалили, ледве район підлатав. Треба віддати «Мрії» належне – говорити вони уміють красиво, але відстань між словом і ділом завелика. Та найстрашніше, що через рік засівають ріпак на насіння. Коли сіють на корм, то це не так обтяжливо для землі, а ось коли на насіння, то ця культура вибирає усі корисні, поживні речовини, спустошуючи землю. Ось і виходить, що прийшли тернопільські орендарі, заробили на наших людях гроші, не давши навзамін нічого.
– Хоч якось «Мрія» допомагала селянам?
– Хіба що на самому початку надали кошти для виготовлення огорожі для польського цвинтаря. Обіцяли поміняти вікна у школі та спромоглися лише на 9 тисяч гривень, тобто 3 вікна.
– То будете розривати таке однобоке співробітництво?
– Я доповідав районній громаді. Очільник райдержадміністрації також у курсі справи. Будемо вирішувати. Але, як на мою думку, хороші господарі та ще й сусіди так не роблять.
Ось що каже представник фірми «Купа Бюлд»:
– Ми купили техніку, щоправда не нову. Відремонтували її й сьогодні працюємо і показуємо хороші результати. Для самих працівників створені комфортні умови роботи. Комбайнер не задихається у кабіні від спеки, бо є кондиціонер. Обід принесуть, після роботи комбайн залишає і голова не болить, що якоїсь деталі нема чи щось зіпсувалося.
У майбутньому плануємо інвестувати в техніку, створювати нові робочі місця. Фірма зацікавлена у хороших, кваліфікованих працівниках, шукає їх. Крім того, маємо попередню домовленість з керівництвом професійного ліцею у Глибокій, який готує трактористів, комбайнерів, механізаторів. Наразі ми створюємо навчальну базу для учнів ліцею. Аби вони у нас проходили практику, а здібним, тямущим, працелюбним випускникам пропонуватимемо у нас роботу. Щоб вони не їздили десь по світах у пошуках заробітків, а могли отримувати гідні гроші дома і піднімати своє господарство. Дотепер «Мрія» була монополістом на ринку в нашій області, а тепер є конкуренція, і то здорово. Сьогодні ті умови, які ми запропонували пайовикам-орендодавцям, – кращі, ніж запропоновані «Мрією». Краща ціна. Якщо вони давали 400 кг зерна, то ми – біля 600 кг, цукор, подарункові пакети до свят.
Ми застосовуємо необхідні засоби для обробки, підтримання землі у відповідному стані, щоб давала врожаї ще довгі роки. Бо коли раптом орендодавець схоче сам обробляти свою ділянку землі, то не повернути йому мертву пустелю, на якій навіть бур’ян і той не виросте. А ще у кращому стані, ніж взяли. Натомість «Мрія» проводить лише хімобробку грунту і ніяких міндобрив не вносить.
На підприємстві відремонтували три приміщення для ферми. Вирощують свиней, корів (наразі вони на пасовищі, чи як говорять працівники у літньому таборі.) Є тут гуси, кури, є навіть свій маленький звіринець із стрункими норовливими косулями, маленькими кумедними чорними (в’єтнамськими) поросятками та іншою живністю.
Олена РОСИНСЬКА
P.S. Позаяк поспілкуватися з представниками ТОВ "Мрія Глибоччини” не змогли через їхню відсутність на загальному зібранні, ми вирішили все ж хоча б телефоном з Чернівців запитати їхню думку щодо конфліктної ситуації: можливо, вибачення чи запевнення у подальшій зміні їхнього відношення до своїх обов’язків. Натомість почули від керівника ТОВ "Мрія Глибоччини” Олександра Голодюка, що у них все нормально. Коли ж м’яко зауважили, що "Мрія” брала на себе зобов’язання щодо виготовлення для своїх орендодавців державних актів, проте виконали його впродовж 5 років усього відсотків на 30. Пан керівник відповів, що його організація не займається виготовленням таких документів – то функції інших установ, зіграв у такий собі наївнячок. Щодо претензій із заниженням врожаю не зовсім порядної поведінки "Мрії”, на жаль, ці питання зависли у повітрі.
Ми все ж сподіваємося у наступному числі подати думку з цього приводу керівництва фірми "Мрія Глибоччини”. Нехай люди через газету почитають їхні аргументи.
|
