Чернівецька міськрада ухвалила Стратегічний план розвитку міста до 2017 року. Чернівці у ньому названі «Містом можливостей». Це означає, що створюватимуть усі умови для розвитку існуючих і заохочення нових напрямків бізнесу, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Cтратегія концептуально окреслила основні напрямки подальшого розвитку економіки міста на найближчу перспективу. Проте далеко не вичерпано питання, на чому і яким чином акцентувати увагу в одній з найважливіших сфер життєдіяльності Чернівців. Сьогодні про економіку Чернівців розмова з відомим вченим, професором, доктором економічних наук, завідувачем кафедри економіки підприємства ЧНУ Юрієм ЛОПАТИНСЬКИМ. – Юрію Михайловичу, питання, яке у всіх на устах, коли заходить мова про економіку нашого міста: що ж нівелювало колись потужний науково-технічний потенціал Чернівців? – Поміж загальновідомих факторів – структурні зрушення у національній економіці. Зокрема стрімке зменшення військово-промислової складової, на яку були здебільшого зорієнтовані чернівецькі підприємства. Їхні напрацювання виявилися практично нікому не потрібними. Відповідно був втрачений час – один із вагомих ресурсів сучасної економіки. Натомість прийшла економічна свобода. Підприємницький потенціал отримав ініціативу та був реалізований у найлегший спосіб – у сфері торгівлі. Жодним чином не применшуючи її важливість, зауважу, що це лише один із секторів економіки, а зосередження уваги тільки на одному сегменті робить економічну систему нестійкою та вразливою до зовнішніх викликів, кількість і насиченість яких особливо зростає останнім часом. – Проте, схоже, досі панує думка, що головний важіль успіху і розвитку Чернівців - це торгівля, а центр підприємницької вдачі - базар. – Торгівля на Буковині в історичному періоді останнього двадцятиліття виконала свою місію: вона забезпечила і зайнятість жителів області, і певні доходи місцевих бюджетів. Проте акцент на ній варто розглядати як пройдений етап. На порядку денному диверсифікація видів економічної діяльності, у тому числі на наукових засадах. – Це намагалися робити, але безрезультатно, згадаймо «паперові» технопарки. – Так, були неодноразові спроби запустити в роботу технопарки або інноваційні центри. Причому як з місцевої ініціативи, так і на засадах міжнародних проектів. Приміром, у 2008 році за програмою TACIS. Однак ініційовану «зверху» ідею важко реалізували без підтримки «знизу». Тим більше, то був саме час активного розвитку торговельної складової. Зараз інші часи, і бізнес в Чернівцях поступово повертається до виробничої сфери. Тож є надія на затребуваність і наукових розробок з перспективами їхнього впровадження у виробництво. - Що треба, аби казка стала бувальщиною? - В деяких сферах цьому сприяє держава. Яскравий приклад – «зелена» енергетика, тобто будівництво електростанцій, що працюють з енергії природи: сонця, вітру, гірських річок. Серед спонукальних мотивів для інвесторів – саме державні преференції, зокрема у вигляді «зеленого» тарифу. Правда, передбачене істотне його зниження для геліостанцій, які вводять в експлуатацію з квітня 2013 року. Сьогодні близько 100 компаній в Україні, що виробляють електроенергію за рахунок відновлюваних джерел, отримали пільги «зеленого» тарифу. Природно, що Чернівецька область з її високим науковим, виробничим потенціалом і сприятливими природними параметрами геліовипромінювання повинна долучитися до цього процесу. В умовах недостатності власних фінансових ресурсів логічно залучати іноземних інвесторів. Повідомляли про участь у таких проектах україно-чеських компаній з китайськими комплектуючими. Це той випадок, коли застосовують традиційний підхід – рух найпростішим шляхом. Словник «Зелений» або спеціальний пільговий тариф - це підвищений тариф на електроенергію, вироблену з альтернативних (відновлюваних) джерел. Різниця між звичайними і пільговими тарифами в Україні одна з найвищих у світі, що робить інвестиції у цей сектор дуже привабливими. - Але простіший не означає найкращий. - Так, реалізація таких бізнес-сценаріїв приховує суттєві загрози. Приміром, не все однозначно з китайським обладнанням. Чехія належить до ЄС, а як відомо, у Брюсселя з Пекіном торговельний конфлікт: з 6 червня цього року Євросоюз запровадив мито у розмірі 11,8% на сонячні батареї з Китаю для захисту європейських виробників. А з 6 серпня тариф планують збільшити в чотири рази. Тож які батареї будуть встановлені на запланованих енергетичних об’єктах Чернівецької області, наразі сказати важко. - Як не крути, для нашого міста це ганьба: мати першу сонячну електростанцію і тепер радіти китайським модулям. - Справді, Чернівецька область має певний досвід розвитку фотовольтаїки. Водночас від хорошої ідеї та перспектив реалізації наявного потенціалу до запуску в експлуатацію сонячної електростанції шлях довгий і тернистий – з багатьох причин. Звичайно, ми прагнемо бачити своє найкращим і найзатребуванішим у світі. Але глобалізаційні процеси, від яких нікуди не подітися, нівелюють національні ознаки, вирішальним чинником при ухваленні управлінських рішень стає економічна ефективність. На відкритих ринках, відповідно, домінують транснаціональні корпорації, які «захоплюють» ключові ланки економічної, а часом і не тільки економічної, системи. При цьому позитивний історичний досвід розвитку окремих секторів національних економік і навіть наявний потенціал ще не є гарантією успіху. Адже реалізація потенціалу вимагає значних витрат і часто робить цей процес економічно невигідним. Особливо це актуально для сфер новітніх технологій, де відбуваються стрімкі зміни. Тому нові гравці цього сегмента можуть випереджати фундаторів науково-технічних розробок, легше долаючи шлях від ідеї до виробництва. Тим більше, коли у них в руках сприятливі фактори: достойне фінансування, кращі організаційні та правові умови, врешті – просто активність та ініціативність, прикладом чого може бути Китай. У Піднебесній, до речі, найбільше використовують відновлювані джерела енергії. Проте не можна сказати, що ми без бою здаємо свої ринки й не захищаємо ту ж сферу хай-тек. Адже, щоб отримати пільги за «зеленим» тарифом, від виробників електроенергії з відновлюваних джерел вимагається виконання додаткової вимоги, а саме – дотримуватись розміру так званої «місцевої складової», тобто сукупного обсягу сировини, обладнання, робіт і послуг українського походження. Для генеруючих установок, введених в експлуатацію цього року, вимога щодо «місцевої складової» становить не менше 30%, а для введених в експлуатацію після 1 січня 2014 року – не менше 50%. Також кожній з частин станцій на відновлюваних джерелах присвоюють свою «питому вагу». – Тобто законодавство все ж сприятиме нашому виробникові? – Зазначені позиції, а також чимало інших, якраз надають перспективу розвитку наукомісткого виробництва та спонукають науковців і бізнесменів рухатись у цьому напрямі. Хоча сьогодні така співпраця дещо обмежена: вищі навчальні заклади не мають можливості створювати окремі підприємства. Проте в одному з проектів Закону України «Про вищу освіту» така можливість передбачена. Це дозволить започатковувати нові форми співпраці науки та бізнесу, коли університети свою частку в спільній справі забезпечуватимуть науковими розробками. Це безпосередньо стосується нереалізованих напрацювань Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у сфері сонячної енергетики. У цілому ж і в Україні, і в нашій області, незважаючи на ризики та проблеми, є значні можливості для залучення наукових і виробничих інвестицій у сектор відновлюваної, або як ще кажуть нетрадиційної, енергії. Тільки сьогодні підхід до реалізації нових ідей також повинен бути нетрадиційним. Мовою статистики *Торгівля України у величезних масштабах опосередковує економічний оборот понад 1,2 трлн. грн. суспільного продукту, формує до 14% внутрішнього валового продукту країни, забезпечує трудову зайнятість майже 5 млн осіб, реалізує приблизно 80% доходів населення. *Торговельна діяльність суттєво впливає на розвиток економіки Чернівців, адже 22% зареєстрованих суб’єктів господарювання зайняті в сфері торгівлі та послуг, створююючи 17% внутрішнього валового продукту. В цій сфері зайнято 25% працездатного населення, а поступлення в бюджет щорічно складають близько 160 млн. грн. *Чернівці лідирують в державі за наявністю торгових площ на 1 тис. жителів. Попит чернівчан та гостей міста у товарах і продуктах харчування задовольняють 19 торгових центрів і супермаркетів, понад 1500 об’єктів роздрібної торгівлі.
Чернівецька міськрада ухвалила Стратегічний план розвитку міста до 2017 року. Чернівці у ньому названі «Містом можливостей». Це означає, що створюватимуть усі умови для розвитку існуючих і заохочення нових напрямків бізнесу, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. 
- Справді, Чернівецька область має певний досвід розвитку фотовольтаїки. Водночас від хорошої ідеї та перспектив реалізації наявного потенціалу до запуску в експлуатацію сонячної електростанції шлях довгий і тернистий – з багатьох причин.