Днями в арт-кафе «Shelter», що на вул. О.Кобилянської, 26, відбулася презентація збірки есе відомого буковинського журналіста Сергія Воронцова під назвою «Книга з повітря». Захід провели у доволі цікавій та оригінальній формі: вибрані твори автора інсценізували актори Незалежної театральної лабораторії, а в приміщенні час від часу літали паперові літаки.
За словами автора, у книзі були використані матеріали газетних публікацій 20-30-х років і раніше.
– Власне, це книга про людей, які свого часу виїхали з нашого міста, – розповідає С. Воронцов. – Про людей, які встають з попелу, які продовжують жити, сміятися і боротися за своє щастя, незважаючи на те, що сталося. Вони справді втратили батьківщину, мову і, певною мірою, релігію, оскільки їхні молитви за роки Першої та Другої світових війн не були почуті, їхні бажання жити тут були перекреслені. Відомий факт, наприклад, що Пауль Целан, переживши всі нещастя, у своїх віршах писав, що прагне зустрітися з Богом, аби спитати його: «За що?». Проте Целан – це трагічний приклад, а більшість людей все ж знайшла себе і свою віру в житті і, крім того, завжди пам’ятає своє місто, яке було для неї своєрідною колискою, і якому вона посилала час від часу повітряні поцілунки.
У кінці презентації присутні дізналися, що книга й справді має «повітряну» чи, точніше, віртуальну форму: видати її в друкованому варіанті автор не мав можливості.
– Книга поки що у віртуальному варіанті, її можна завантажити з Інтернету, – додає С. Воронцов. – Річ у тім, що читацька аудиторія в Чернівцях невелика, а в місті не підтримують проекти, котрі не є комерційними. Мені хочеться, щоб були якісь гранти на підтримку тих авторів, які пишуть саме про місто. Я пропоную організувати такий собі тендер для зацікавлених людей, які хотіли б купити в мене права на книгу і заплатити за неї гонорар. Хай це буде своєрідним прецедентом. Але в цивілізованих країнах це насправді нормальна практика.
Микола ГУЦУЛЯК
|
