 Їх називають пробним каменем розуму, його підступністю і муками. Досі незрозуміло що це: мистецтво (настільки вони сповнені краси та емоцій), наука (це царство високої думки, знань та інтуїції) чи спорт (витривалість – серед головних гарантій успіху). Але чи не найкраще сказав про шахи Стефан Цвейг: «Таємнича чарівність «королівської гри», єдиної з усіх ігор, винайдених людиною, яка не залежить від примх випадку і увінчує лаврами лише самий розум, або, точніше, особливо форму розумового обдарування». В чернівецькій Ратуші відбувся сеанс одночасної гри у шахи, організований міською спортивною організацією «Федерація шахів». Вундеркінди Ангеліна Демчук, 12 років, та восьмирічний Олексій Білич змагалися з місцевими чиновниками і депутатами. Серед дорослих розумників і сміливців, зокрема: Вадим Закревський, Анатолій Чесанов, Василь Продан, Володимир Бешлей, а також єдина жінка -учасниця турніру Олена Калмикова. Це був матч-видовище, матч поколінь, якщо хочете – матч-помста! Двоє дітлахів на повну «взули» чиновників, «в суху» розбили депутатський корпус! З 12 дощок унічию партія закінчилася лише на двох, і то з милостивої згоди юних геніїв ендшпілю. Останньою здалася «Наша Україна». Першим же з дистанції зійшов бізнес-клас нещодавньої міськрадівської фронди. Втім, її таємний, як кажуть, натхненник тримався до останнього, продемонструвавши направду високий клас гри – звання кандидата в майстри спорту з шахів зобов’язує…
«Слава у мене вже є. Тепер я хочу грошей». Стейніц
Анатолій Чесанов, депутат міськради, галантно подякував Ангеліні Демчук за чудову партію, яку програв, коли на решті дощок ще навіть не дійшли до міттельшпілю. – Я не програв, я здався, – уточнив пан Чесанов. – Єдиний в житті раз. І не жалкую. Навпаки, я у захваті! Ще зовсім юне покоління – а які розумні! – У шахи часто граєте? – Останній раз пересував фігури 15 років тому. – Анатолію Анатолійовичу, якими ще видами інтелектуального відпочинку захоплюєтесь? – Якщо думаєте, що це покер, то помиляєтесь. Я люблю книжки, багато читаю.
«Виграє той, хто помиляється передостаннім». Тартаковер Член міськвиконкому Василь Продан був увесь зосереджений на грі. Ангеліна Демчук оцінила шахову майстерність свого суперника як одну з найкращих, зауваживши, що загалом рівень гравців турніру – вище середнього. - Мені пощастило, Ангеліна погодилась на нічию, – зізнався Василь Софронович, підтвердивши відому істину, що запорука перемоги – вдало проведені переговори. - Кажуть, що шахи на 99% складаються з тактики. У вас яка? - Забезпечити сильні тили і потроху, але впевнено, розхитуючи позицію противника, розбити його. - Схоже, ви її застосовуєте не тільки в шахах. А яка королева вам більше до серця – біла чи чорна? - Руденька, коли дивлюся на «Віагру». - Чий стиль гри вважаєте за взірець? - Мені імпонує манера гри Карпова – урівноважена, спокійна і водночас всією силою спрямована винятково на перемогу. - Зовні м’якого і жорсткого у грі Карпова називають Флінтом шахів: візьме все, що вважає за потрібне, не рахуючись з ні з ким, окрім  Політбюро. Це так – роздуми уголос. Ваша найулюбленіша партія? ШАХИ І ГУМОР Шахи – єдина гра, де можна домогтися перемоги однією лише загрозою мату. * * * Ідеальні жінки – це шахістки: вони можуть годинами мовчати, ретельно слідкують за фігурою і знають багато цікавих позицій. * * * Троє викликають недовіру: лікар, який курить, священик, який регоче, і причесаний шахіст. * * * Водії зі стажем знають, що найнебезпечніше місце на дорозі – це пішохідна зебра біля шахового клубу. * * * Вчені довели, що шахи вигадали наркомани: де ви бачили, щоб кінь рубав офіцера, а башта рухалася по периметру?! * * * Найнебезпечніший вид спорту – шахи. Можна заснути і впасти оком на ферзя… * * * Мій комп’ютер постійно обігрує мене у шахи. Зате я завжди перемагаю його у боксерському поєдинку! * * * Для посилення видовищності шахових телетрансляцій, найвдаліші ході показуватимуть в уповільненому повторі з різних ракурсів…
- Та, що не відбулася, коли у 75-му році Фішер відмовився зіграти з Карповим за звання чемпіона світу. Мені ж особисто найбільше запам’ятався матч, коли я несподівано виграв у свого тренера Миколи Юрійовича Бродського (шахами, як і спортом взагалі, я захоплений з самого дитинства). Це була для мене вікопомна партія. Не тільки своєю складністю і напруженістю. До того я знав, що у разі чого – звернуся до тренера. А після виграшу я чітко зрозумів, що маю покладатися на свої сили. Вважайте, переломний момент в житті – мені тоді було 14 років. Коли був у суворовському училищі в Казані, мав нагоду зіграти з Алісою Галлямовою, міжнародним гросмейстером. Програв. Але це той випадок, коли навіть програш у радість. До речі, Галлямова була першою дружиною нашого знаменитого шахіста Василя Іваничука. – Це важливо, хто чия дружина. Усліпу граєте? – Так. Якось грав одразу на п’яти дошках. «Шахи – це хрестики-нулики Всевишнього». Наданян Депутат міськради Володимир Бешлей протримався довше за всіх. Причому під час гри він умудрявся розмовляти з журналістами і вставляти репліки в інтерв’ю своїх колег. - У вас, пане Володимире, грайлива манера пляжних шахів. - А що – на пляжах грають у шахи? Не помічав, певно, не туди дивився. Ніколи не грав там у шахи. У міських скверах – також. Спробую це на пенсії. А на пляжах я віддаю перевагу іншим фігурам і активному відпочинку. - Поки ви так старанно докладаєте усіх зусиль для перемоги, дехто з ваших колег давно здався вже на восьмому ходу. - Головне, аби вони в міськраді не здавалися.
«Хорошому гравцю завжди щастить». Капабланка Турнірні пристрасті згасали, на столах красувалися зіграні партії – комбінації думок і творчого натхнення їхніх авторів. «Зірка» гри – Олексійко Білич, розгромивши вщент усіх своїх дорослих суперників і не піддавшись на умовляння завершити партію унічию, скромно сидів у кутку. Учень третього класу Чернівецької школи №11 за день до цього змагання не залишив жодного шансу на перемогу в сеансі одночасної гри найкращим шахістам серед студентів Чернівецького національного університету. У здобутку малого вундеркінда – виконаний перший розряд серед дорослих у національному рейтингу, успішні виступи у двох чемпіонатах України і 12-е місце серед 85-ти у цьогорічному міжнародному турнірі «Київська весна». – Олексію, хто тебе вчив шахам? – Спочатку вчився самий. Десь два роки тому тато подарував мені комп’ютер і поставив там якусь програму, яка не дозволяла грати в комп’ютерні ігри. Були лише шахи. Почав читати, вивчати партії, комбінації, вирішувати завдання. І от якось кажу татові: давай зіграємо! Він не повірив, бо я нікому не говорив, що займаюся шахами. Зіграли. Я виграв. Він знову довго не міг повірити. Потім відвів мене у шахову школу «Біла тура». – На чиїх партіях відточуєш майстерність? – Мені подобається, як грають Ананд з Карлсеном. Чекаю їхнього поєдинку за світову корону. – Як показали себе сьогодні дорослі? – Грали добре. В основному розігрували королівські дебюти. Ендшпілі теж були хороші. Я зараз вчу шахам свою молодшу сестру, їй вже шість років, пора починати грати. Світлана ІСАЧЕНКО Фото Василя КИЯШКА
| 
