НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА


     Четвер, 28.03.2024


Меню сайту
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 25
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Березень » 7 » КАРЛ ФРАНЦОЗ ПРО НІМЕЦЬКИЙ ДУХ ТА БУКОВИНСЬКИХ МОНГОЛІВ
14:40
КАРЛ ФРАНЦОЗ ПРО НІМЕЦЬКИЙ ДУХ ТА БУКОВИНСЬКИХ МОНГОЛІВ
З історії МІСЦЕВИХ політтехнологій
Відомий, вже стертий і заяложений вислів про те, що у Чернівцях колись було більше «книгарень, аніж кав’ярень», з плином часу може перетворитися на менш банальний і більш реалістичний: в цьому місті більше виходить книг, аніж є читачів.  Інтерес до книг стає меншим і перетікає до Інтернету. Але, зауважимо, книги, подекуди, більш гурманське задоволення, в якому більше смачних подробиць і несподіваних відкриттів, що продукує більше власних думок. А це взагалі-то корисно для голови.  Тож, гадаємо, будуть цікавими невеличкі огляди книжок, які вийшли на Буковині.
До книг зі смачними і навіть приголомшливими подробицями належить, наприклад,  книга нарисів «Ucrainica» Карла Еміля Францоза у перекладі професора Петра Рихла. Де б ви могли ще дізнатися про буковинських монголів, або про те, як тхнуло у містечках Гали­чини і гарно пахло на Буковині, крім того, ще про те, як тонко, душевно і щиро працювали австро-угорські пропагандисти і політтехнологи. А те, що Францоза можна зарахувати і до цієї категорії, нема жодних сумнівів. Однак його політтехнологічні тези не такі нудні, як теперішні офіційні владні звіти, до яких звикли. У Францоза ви можете прочитати про те, що «бути німцем – означає працювати»,  «кожен народ має тих євреїв, на яких він заслуговує», що «творимо не німецьку національну державу, а німецьку державу культури» (непогана об’єднуюча теза, принаймні не така «дубова», як у ВО «Свобода», і спрацювала краще).
 Наприклад,  до ювілейних урочистостей приєднання Буковини Габсбур­гської імперії Францоз пише: «Минуло сто років благословенного стану залицяння,  що  перетворилося  на їхнє тріумфальне весілля». Гадаю, за книгами Францоза можна проводити майстер-класи для працівників владних прес-служб. Скажімо, такі  цитати стали б їм в нагоді:
«На барельєфі пам’ятника матінці Австрії у Чернівцях можна побачити цього великого цісаря, який лагідно дивиться на наймолодшу доньку монархії. Воістину лагідно й мудро дивилися цісарські очі на цей край, і багато що з того, що тут сьогодні так благословенно проростає, посадила ця сильна рука».
Або  про ювілейні урочистості (до століття возз’єднання Буковини з імперією):
«О, як мерехтять вони в нашій пам’яті, наче розкішна ілюстрована книга, яку ми тоді сп’яніло гортали, її сторінки такі величні, такі яскраво барвисті й при цьому такі скромні й відрадні! Ми не сподівалися, що все буде так гарно...».
Цікаво, що, в певній мірі, автором усіх трендів мультикультурності, толерантності й золотого віку Буковини при Австрії можна вважати саме Францоза. Наші уявлення великою мірою сформовані саме ним. Сучасним політтехнологам, які  досі ще не сформували нічого подібного, залишається лише позаздрити.  Ну, й нарешті до цікавого. До цитат.  Справді, якщо попорпатися, то можна відшукати справжні таємниці. Наприклад, саме  з нарису Францоза, в якому він описує народні урочистості з приводу згаданого ювілею в Фолькс­гартен (теперішній парк ім.Тараса Шевченка), я дізнався про існування буковинських монголів. Причому тут Францозу зраджує його толерантність. Азію він відчутно не сприймав. Втім, є можливість самостійно оцінити цитату. Отже, описуючи розмаїття народів Буковини, яких він розчулено називає «дітьми природи», добрим словом згадавши румунів, гуцулів, русинів, мадярів, Францоз переходить до таємничих буковинських монголів:
«Проте й чимало представників змішаної крові послуговується дако-латинським діалектом. Ось стоїть група, на якій погляд зупиняється не надто охоче: ці люди доволі потворні – маленькі, з жовтими обличчями, приплюснутими носами. А їхні ноги утворюють чудове, каліграфічне латинське О. Це румунські монголи, які залишилися жити в горах, через які колись проходив розбійницький і військовий маршрут їхнього народу. Вони не потребують ніякої музики, вони голосно наспівують самі собі якусь пісню, у такт якої шаблеподібні ніжки присідають і знову випрямляються. Невтомно підскакують вони, наче жаби – все це виглядало б смішно, якби не було таким зловісним».

Чим так налякали монголи Француза, залишилося невідомим. І ким вони були?  
Є цікаві атмосферні нариси тодішнього міста, забарвлені відчутно ідилічними барвами.  Наприклад, про той же Фольксгартен:

«Там, де стоять останні будинки, на Геерштрассе, яка веде з Чернівців на південь, зеленіє парк, повний тінистих дерев і сонячних галявин, затишних алей – такий великий і так добре доглянутий, що іншого такого не зустріти у жодному місті Східної Європи: це міський Фольксгартен. Тут на шабат здійснює свої променади єврейське, а в неділю християнське панство, проте в будні тут лише зрідка лунають тихими алеями загадкові й приглушені звуки: це чернівецькі гімназисти, які вчать на наступний день напам’ять заданий їм шмат науки. В інших випадках тут хіба що квакає жаба або один із трьохсот двадцяти поетів, якими благословенне місто народжує, напівчутно, боязливо щось лепечучи, пісню...».

Невідомо, чи насправді гімназисти окупували парк для вивчення домашніх завдань, адже Францоз у кожній деталі намагався підкреслити, як багато Австрія зробила для освіти на Буковині, й у запалі міг написати, що усе місто вчить домашні завдання. Він взагалі любив поєднувати цікаве і корисне і будь-яку деталь міг використати для похвали владі. Але усі ці  фішки: Чернівці – місто поетів, місто науки з нами по цей день” і виявилися насправді корисними. Таке дивне перетворення ілюзії, мрії, політичної декорації на таку-сяку, але реальність. Деякі з досягнень тодішньої влади на Буковині здаються нині дещо несподіваними. Наприклад, досягненням була відсутність запаху:
 
"Для першого враження, яке створюють Чернівці, вирішальне значення має те, чи людина раніше бачила якесь інше місто Сходу і чи знає вона його запахи. Якщо ні, то, скажімо, віденцеві одразу впадає в око, що тут немає усього комфорту Заходу. Адже будинки на Грабені у Відні й справді набагато вищі й імпозантніші, ніж на Рінгплац у Чернівцях. Однак той,  хто перш ніж потрапити сюди, уважно пройдеться навколишніми ландшафтами, хто бачив Станіслав або Ясси, Могилів або Бистрицю, радісно ввійде в цю культурну оазу. Тут він знову побачить місто, а не хаотичний клубок будівель і халуп. Він побачить вулиці, а не зигзагоподібні путівці, куди виносять сміття з навколишніх помешкань; він побачить гарні житлові будинки, його вітатиме та чи інша нова розкішна споруда у певному стилі; він побачить, далі, на вулицях і площах бруківку, і ці вулиці освітлюються і підмітаються. Але насамперед цими вулицями знову можна гуляти, не затуляючи собі носа хустинкою”.
Цікавими були погляди щодо походження етносів Буковини. Втім, Францоз не був оригінальним, просто тоді були розповсюджені саме такі теорії. Ось що він пише про гуцулів:
 «Їх називають гуцулами, але позаяк вони розмовляють українською, то статистичні переписи зараховують до українців. Проте їхній тип не підтверджує це. Ці маленькі темноволосі люди з відважним і різко окресленим жовтуватим обличчям не виглядають, як слов’яни.  Їхнє вбрання також дуже дивне: яскраво-червоні вузькі панталони, коротка коричнева куртка для їзди верхи, маленький зухвалий капелюшок, тіло оперезане широким поясом, у якому виблискує щонайменше один пістоль і щонайменше один широкий ніж. Вони часто пускають їх у хід, і не тільки проти ведмедів. Ці люди схожі на дітей, вони такі ж добродушні, як і запальні, свавільні й дикі. Вони зневажають українців, які мешкають внизу, в долині, і називають самі себе «синами уців».

Спонукання для вивчення німецької мови Францозом ніколи не проводилися у дещо прямолінійний спосіб, який подекуди побутує у нас нині, на кшталт «ви їсте наш хліб». Хоча всім зрозуміло, що цей хліб нікому не дарують. Імперська теза Францоза була   хитрішою, м’якішою, мовляв, де німецька мова, там і порядок, і злагода. Ось так спонукав до лояльності щирий політтехнолог Карл Еміль Францоз у своєму нарисі «Від Відня до Чернівців»:
«Тому, хто прибуває сюди (у Чернівці), робиться якось дивно на душі: він раптом знову на Заході, де можна зустріти освіченість, вихованість і білу скатертину. І якщо він захоче довідатися, хто здійснив це диво, то нехай прислухається до мови мешканців: це німецька мова... І нехай подивиться до якого свята вони готуються: до свята німецького духу.
Німецький дух – це найдобріший і наймогутніший чарівник під сонцем, він – і тільки він! – розташував цей квітучий шматочок Європи в самому серці напівазійської культурної пустелі! Слава й дяка йому!».
Францоз, мабуть, був щирий у цих словах. Але, якщо б йому навіть трапила сь не така біла скатертина, то подяка німецькому духові меншою б не стала. Є така підозра. Звісно, цікаво це читати з точки зору краєзнавця. Але куди цікавіше з точки зору людини, яка дещо знає, що таке пропаганда. Якщо придивится до деталей, стає зрозумілим, що текст створений для  великої мети – служінню імперії. Будь-який опис, будь-який дрібний епізод слугує саме для цього:
 «Ось із південного боку підноситься над містом чудова гірська вершина, яку оторочує зелений ліс і огортає чарівна легенда, – Цецино. Глибоке урвище відділяє його від високого плато, на якому лежить шматочок Європи зі своїми гордими вежами. Урвище приховує привітні хатки, вони видираються навіть на схил гори й радо вітають нас із густої зелені. Тому, хто бачить це й бував коли-небудь у Шварцвальді, стає якось химерно на душі. Адже це шварцвальдська долина, яка живе і квітне!».
 Францоз жив досить довго і щасливо. Це була задоволена дійсністю і владою успішна людина. Недарма ми досі послуговуємося його поглядом. Між іншим, в цьому лише частка іронії. Лише частка.
Сергій ВОРОНЦОВ
фото зі спільноти ЖЖ (gr czernowitz)
Переглядів: 421 | Додав: Sunny | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
ПОШУК
Тег
Чернівці 11-томний словник Інститут мовознавства Академія наук Василь Клічак Просвіта Тлумачний словник української мови НОВИНИ СВІТУ НОВИНИ УКРАЇНИ НОВИНИ ЧЕРНІВЦІ НОВИНИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Прокуратура КРИМІНАЛ НОВИНИ БУКОВИНИ 9 травня інваліди війни військовий госпіталь ветерани День Перемоги Михайло Папієв вибори міський голова Мельник мер Новодністровськ Панчишин результати голосування
Календар
«  Березень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
Copyright Svoboda © 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz